Диспареунія у Жінок: 7 Психологічних Факторів Болю

Диспареунія – це медичний термін, що означає хронічну болючість або дискомфорт під час або після статевого акту. Такі хворобливі відчуття можуть зустрічатися в обох статей, але найчастіше від них страждають жінки.

Диспареунія у жінок проявляється по-різному залежно від основної причини. Біль теж буває різним за відчуттями – гострим, глибоким, ниючим або різким.

Симптоми можуть бути викликані різними фізичними чи психологічними причинами, включаючи, але не обмежуючись: інфекціями, гормональними змінами, травмами або операціями в області тазу, стресом, а також історією сексуального насильства.

Цей стан може серйозно вплинути на якість життя жінки, її сексуальні відносини, ментальне здоров’я і загальне самопочуття. Однак завдяки правильній діагностиці та лікуванню у більшості жінок виходить керувати своїми симптомами або повністю позбутися їх.

Фізичні причини диспареунії у жінок

Диспареунія може бути викликана низкою фізичних причин:

Гінекологічні захворювання, такі як ендометріоз, запалення придатків, міома матки та інші.
Післяпологові причини. Розриви та інші травми, що сталися під час пологів, можуть викликати болючість під час сексу.
Гормональні зміни. Рівень естрогену може впливати на вологість та еластичність піхви, і його зниження, наприклад, під час менопаузи, здатне викликати дискомфорт чи біль під час сексу.
Піхвові інфекції або запалення, такі як бактеріальний вагіноз або вульвовагініт, можуть спричиняти біль під час статевого акту.
Аномалії будови піхви або вульви, включаючи гіменальні перешкоди або вагінізм, можуть викликати хворобливий статевий акт.
Травма або хірургічне втручання в області тазу можуть призвести до болю під час сексу.

Важливо розуміти, що диспареунія часто має багатофакторну природу, її причини можуть бути як фізичними, так і психологічними, і часто їх комбінацією. Якщо у вас є хворобливі відчуття під час або після статевого акту, обов’язково зверніться до лікаря для обговорення симптомів та можливих варіантів лікування.

Чому фізичні причини не завжди пояснюють болючі симптоми диспареунії?

Хоча фізичні проблеми часто викликають диспареунію, вони не завжди пояснюють усі симптоми. У деяких випадках жінки продовжують відчувати хворобливі відчуття під час статевого акту, навіть коли виявлені фізичні причини були успішно усунуті. Це може бути пов’язане з кількома факторами.

По-перше, деякі фізичні проблеми можуть спричиняти хронічний біль, який продовжує виникати навіть після усунення першопричини. Це часто відбувається, якщо нерви в тазовій області стали чутливими до болю і продовжують передавати больові сигнали в мозок, навіть коли джерело подразнення було усунено.
По-друге, фізичний біль від статевого акту може провокувати психологічні реакції, такі як страх або тривога, які самі собою посилюють сприйняття болю. Це явище називається “антиципаторним болем”, який залишається навіть після успішного лікування фізичних проблем.
Нарешті, деякі жінки можуть відчувати хворобливі відчуття під час статевого акту через психологічні причини, які не пов’язані з будь-якими відомими фізичними станами. Це включає безліч факторів, таких як стрес, депресія, психологічна травма в минулому або проблеми у відносинах.

Психологічні фактори, що викликають диспареунію у жінок

Психологічні чинники відіграють важливу роль у розвитку диспареунії у деяких жінок. Стрес, тривога та депресія можуть сприяти посиленню больових відчуттів, оскільки вони збільшують чутливість організму до болю та часто викликають м’язову напругу, у тому числі й у ділянці тазу.

Існують й інші специфічні психологічні чинники, що призводять до диспареунії. Це включає негативне ставлення до сексу, страх або упередженість щодо сексуальності, проблеми з самооцінкою та прийняттям власного тіла, а також минулі сексуальні травми або насильство, які здатні викликати посттравматичний стресовий розлад або інші види психологічного дискомфорту, що виявляються у формі болю під час статевого акту.

Роль стресу та тривоги

Стрес і тривога відіграють ключову роль у сприйнятті болю та можуть специфічно впливати на диспареунію у жінок. При переживанні стресу чи тривоги організм активує реакцію “бий або біжи ” , що призводить до низки фізіологічних змін, включаючи збільшення чутливості до болю.

Тривога щодо сексу, особливо якщо вона пов’язана з очікуванням болю, може спричинити додаткову напругу м’язів тазового дна. Ця напруга може у свою чергу посилювати болючі відчуття під час статевого акту, створюючи замкнутий цикл болю і тривоги.

Крім того, хронічний стрес часто призводить до дисфункції нервової системи, що може збільшити сприйняття болю. Стрес також знижує лібідо та сексуальний потяг, що посилює дискомфорт під час статевого акту.

Розуміння та управління цими факторами є основним завданням у лікуванні диспареунії, і може включати стратегії зниження стресу, терапію для управління тривогою, а також фізіотерапію для розслаблення та контролю м’язів тазового дна.

Впливи психологічних травм та сексуального насильства

Існує ряд досліджень, що підтверджують взаємозв’язок між переживанням сексуального насильства та розвитком диспареунії у жінок. Сексуальні травми призводять до різних фізичних та психологічних наслідків, включаючи хронічний біль в області тазу та диспареунію.

Сексуальне насильство може спричинити посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який, у свою чергу, може призвести до різних сексуальних проблем, включаючи хворобливий статевий акт. Жертви сексуального насильства можуть відчувати тривогу або страх, пов’язані із сексом, які спричиняють напруження м’язів тазового дна і болю під час статевого акту.

Крім того, фізичні травми піхви або інших областей тазу, отримані внаслідок сексуального насильства, можуть викликати болючість під час сексу.

З цієї причини, жінкам, які страждають на диспареунію, і мають у минулому сексуальні травми, настійно рекомендується звернутися до психолога, здатного надати необхідну допомогу та підтримку, включаючи психотерапію або інші форми психологічного лікування.

Вплив проблем у відносинах та низької самооцінки

Проблеми у відносинах та низька самооцінка можуть також відігравати значну роль у розвитку диспареунії. Відносини, особливо інтимні, сильно впливають на психологічний та фізичний добробут. Конфлікти, відсутність емоційної близькості, довіри чи задоволення відносинами можуть викликати стрес і тривогу, які, своєю чергою, здатні призвести до фізичних симптомів, включаючи диспареунію.

Низька самооцінка також може посилити болючі відчуття під час сексу. Якщо жінка почувається невпевнено чи соромиться свого тіла, це викликає страх або тривогу перед статевим актом, що може призвести до напруження м’язів тазового дна та болю. Крім того, низька самооцінка впливає на здатність жінки виражати свої сексуальні уподобання або межі, що часто спричиняє різні незручності чи біль під час сексу.

Вплив психічних захворювань на сексуальне здоров’я

Психічні захворювання серйозно впливають на сексуальне здоров’я. Депресія, тривожний розлад, біполярний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші психічні проблеми здатні впливати на сексуальний потяг, здатність досягати оргазму, а також можуть викликати сексуальну дисфункцію, таку як диспареунія.

Депресія, наприклад, призводить до зменшення сексуального потягу та задоволення. Це може бути пов’язано як із основними симптомами захворювання, так і з побічними ефектами антидепресантів.

ПТСР, особливо якщо він пов’язаний із сексуальними травмами, може призвести до ряду сексуальних проблем, включаючи диспареунію, хворобливий статевий акт та інші сексуальні розлади.

Тривожні розлади нерідко викликають напругу м’язів тазового дна, що може спричиняти біль під час статевого акту.

Слід зазначити, що взаємозв’язок між психічними захворюваннями та сексуальною дисфункцією часто є двостороннім: психічні захворювання можуть призводити до сексуальної дисфункції, і навпаки, сексуальна дисфункція може посилювати симптоми психічних захворювань.

Лікування в таких випадках часто включає комбінований підхід: медичне лікування психічних захворювань, психотерапію і, при необхідності, сексуальне консультування або терапію.

Диспареунія у жінок: зв’язок між фізичними та психологічними факторами

Фізичні та психологічні причини диспареунії часто взаємопов’язані та впливають одна на одну, створюючи складний цикл болю і дискомфорту. Наприклад, фізичні проблеми, такі як запалення або травма, можуть спричинити біль під час статевого акту, що в свою чергу може призвести до тривоги, страху або відрази до сексу.

Ці психологічні реакції можуть посилювати болючі відчуття, збільшуючи фізичну проблему. Наприклад, страх болю може призвести до мимовільної напруги м’язів тазового дна, що зробить секс ще більш болючим. Таким чином, фізичний та психологічний стан впливають один на одного, створюючи замкнене коло, яке важко перервати без відповідного лікування.

Психосоматика: як психологічні чинники посилюють фізичні симптоми

Психологічні чинники можуть посилювати фізичні симптоми через кілька механізмів. Один із них пов’язаний з тим, як наш мозок сприймає та інтерпретує больові сигнали.

Підвищення уваги до болю. Психологічні чинники, такі як тривога або депресія, можуть посилювати сприйняття болю, змушуючи жінку фокусуватися на больових відчуттях та сприймати їх як більш інтенсивні.
Напруга м’язів. Психологічний стрес може призводити до фізичної напруги м’язів, включаючи м’язи тазового дна. Ця напруга здатна викликати біль під час статевого акту або посилювати існуючі болючі відчуття.
Негативні очікування. Якщо жінка очікує, що статевий акт буде болючим (через попередній досвід чи страхи), це може викликати психологічну реакцію, яка посилює болючі відчуття.
Емоційний стрес. Емоційний стан впливає на фізичне здоров’я через імунну та нервову системи, що у свою чергу може посилювати больові відчуття.
Розлади сну. Психологічні проблеми, такі як тривога або депресія, можуть призвести до порушень сну, які здатні посилювати сприйняття болю.

Всі ці механізми можуть впливати один на одного, створюючи складний цикл взаємодії психологічного та фізичного стану.

Як фізичні проблеми можуть викликати чи посилювати психологічні проблеми?

Фізичні проблеми можуть викликати чи посилювати психологічні проблеми за допомогою кількох механізмів:

Стрес від болю та дискомфорту. Хронічний біль або дискомфорт можуть бути дуже стресовими, викликаючи тривогу, депресію та інші психологічні проблеми. Особливо це стосується болю, пов’язаного із сексом, який може викликати почуття сорому або провини, посилюючи психологічні проблеми.
Обмеження у повсякденному житті. Фізичні проблеми можуть обмежувати активність, включаючи роботу, соціальну взаємодію та фізичну активність, що може призвести до збільшення стресу, тривоги та депресії.
Вплив на самооцінку та самоідентифікацію. Хвороби, особливо пов’язані із сексуальним здоров’ям, можуть впливати на сексуальність жінки. Це часто призводить до зниження самооцінки та підвищення стресу чи депресії.
Негативний вплив на відносини. Фізичні проблеми можуть негативно впливати на відносини, якщо вони обмежують сексуальну активність. Це може викликати чи посилити психологічні проблеми.
Занепокоєння про майбутнє. Фізичні проблеми, особливо хронічні, можуть викликати занепокоєння про майбутнє, включаючи питання про здоров’я, фінанси та особисте життя. Це збільшує рівень стресу та тривоги.

Як лікувати диспареунію у жінок: клінічні рекомендації

Лікування диспареунії, викликаної психологічними факторами, зазвичай включає психотерапію, навчання технік боротьби зі стресом і, в деяких випадках, медикаментозне лікування. Психотерапія може включати когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає змінити негативні розумові процеси та поведінку, а також сексуальну терапію, яка допомагає вирішити сексуальні проблеми та покращити сексуальну взаємодію.

Навчання технікам боротьби зі стресом, включаючи техніки розслаблення, медитацію та майндфулнес, допомагає подолати тривогу та зняти напругу, які посилюють біль. Медикаментозне лікування може включати антидепресанти або препарати зниження рівня тривоги. Важливо відзначити, що для досягнення найкращих результатів ці стратегії лікування часто використовуються разом.

Психотерапія

Психотерапія є ключовим компонентом у лікуванні диспареунії у жінок, спричиненої психологічними факторами. Вона надає безпечний та підтримуючий простір для обговорення болю, страхів, тривог та інших емоційних проблем, які можуть бути пов’язані із сексуальним розладом.

Одна з найпоширеніших форм психотерапії, що використовуються в цьому контексті, – це когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). КПТ спрямована на зміну негативних думок та поведінки, які сприяють больовим симптомам диспареунії. Це може включати роботу над управлінням стресом, зниженням тривоги, покращенням самооцінки та зміною ставлення до сексу.

КПТ також допомагає пацієнтам керувати больовими відчуттями шляхом навчання технікам управління болем, таким як глибоке дихання, прогресивне м’язове розслаблення та медитація. На додаток до цього, терапія може включати елементи сексуальної освіти та обговорення здорових сексуальних стосунків.

Важливо відзначити, що КПТ – це процес, який потребує часу і практики, і позитивні зміни зазвичай відбуваються поступово. Більше того, успішність КПТ значною мірою залежить від якості терапевтичного зв’язку між психологом і клієнткою та готовності останньої брати активну участь у процесі лікування та застосовувати рекомендовані техніки і стратегії.

Сексуальна терапія та консультації сексолога

Сексуальна терапія та консультації сексолога відіграють важливу роль у лікуванні диспареунії у жінок, особливо коли проблема пов’язана з психологічними факторами. Це означає роботу з терапевтом або консультантом, який спеціалізується на сексуальних питаннях, і може включати індивідуальні сесії або сесії з партнером.

Сексуальна терапія фокусується на покращенні сексуальної взаємодії, комунікації з партнером, управлінні болем під час сексу та подоланні страхів або забобонів, пов’язаних із сексом.

Сексуальні консультації можуть також включати елементи сексуальної освіти, особливо якщо у жінки є нерозуміння деяких питань щодо сексу та сексуального здоров’я.

Важливо, щоб сексолог був розуміючим, підтримуючим та шанобливим, щоб клієнтка почувалася комфортно під час обговорення свого сексуального життя.

Методи самодопомоги та стратегії боротьби зі стресом

Методи самодопомоги та стратегії боротьби зі стресом можуть стати ефективним доповненням до професійного лікування диспареунії. Вони допоможуть покращити загальний добробут та впоратися з психологічними факторами, які спричиняють біль.

Розслаблюючі вправи. Техніки глибокого дихання, прогресивного м’язового розслаблення та медитації допомагають знизити рівень стресу та тривоги, покращити управління больовими відчуттями та загальний психологічний стан.
Фізична активність. Помірні регулярні фізичні навантаження дозволяють знизити рівень стресу та покращити настрій. Це особливо корисно за нестачі фізичної активності.
Правильне харчування та сон. Здоровий спосіб життя, що включає правильне харчування та достатню кількість сну, сприяє покращенню загального стану здоров’я та здатності справлятися зі стресом.
Соціальна підтримка. Спілкування з друзями та сім’єю дає важливу емоційну підтримку і допомагає жінці впоратися з диспареунією.
Навчання та самоосвіта. Розуміння проблеми та того, як з нею впоратися, дає можливість контролювати ситуацію і дозволяє знизити рівень тривоги.

Важливо пам’ятати, хоча ці методи можуть бути дуже корисними, вони не замінюють професійне медичне або психологічне лікування. Самодопомога повинна використовуватися на додаток до інших форм лікування, а не замість них.

Крім того, не слід забувати, що кожна жінка унікальна, і те, що може працювати для однієї жінки, може не працювати для іншої. Найкращий підхід до лікування залежатиме від індивідуальних обставин, включаючи причини диспареунії, її тяжкість, особисті переваги та ресурси.

Тому важливо працювати в тісній співпраці з лікарями та психологами, щоб розробити індивідуальний план лікування, який буде найбільш підходящим та ефективним.